лому, na місці флеитуха, то як вйстрілив, то я аж тут залетів и сказав вам свою прахтику (Cubinskij II 635 č. 95). Podobně: Тоді він на тій одружывсь, и сталы воны жыть и постолом добро возыть. Як начали вони пить да гулять, та з гармат стрелять, та й я там був, мед вино пив, по бороді текло, a в роті не було: як стрель-нули мене з гарматки, то залетів я сюды в хатку, та тепер тут сижу (ib. 35, č. 7). Pod. И я там був, мед вііно пив, по бороді текло, a на душі не було. И там вельме вылики люде; a я вліз y хату, a воны мене й не бачать. Сталп воны заметаты хату ы мене замели и вки^ нули в сміття ii напхали тим сміттям гармату n мене впхнулы туды, да як стрельнулы, дак я аж сюды залетів (ib. 63, č. 13). Kratčeji: Я там був, мед впно пив, по бороді текло, a в рот не попало. Забили мене в гахэмату, и як отрелили, то я залетів аж y цю яату, и тепер тут сижу. (Cubinskij 322 č. 80 kij. gub,).

И тепер воды собі живуть и хліб жують и постолом добхэо возять. Началы пыть, началы гулять, и я там був, як началы гулять, якначалы з гормат стрилять, забылы и мене в гсфмату, и як стрельнулы, так аж тут я сів! (Cubinskij II, 249—250 č. 64.) И я там був, мед и вино пив, по бороді текло a в губі нічого не було. Я пішов до кухара, a він як мене треснув по ногах, то я побіг на гній, щоб охолодитися. Зачалп на впват з гаішат стріляти; не стало ім куль: вони стали на-бііватп гноем n разом мене в гармату всадили. ■ Як вистрелили, то я з гармати як вилетів, то летів, летів, а,ж сюды прилетів a цю ка-зочку сказав (Мордовцев 576).

Tak končívají se také p ohádky z volyňské gub.: I ja tam buw, mod wyno pyw, po borodi teklo, w roti ne bulo. Jak ja tam napiwsia, na hnoju spať položywsia. A na tom hnoju orudi stojaíy, a tyji orudija hnojom zatykaly. Jak ne stalo hnoju, to zatknuly mnoju. Jak wystrelyly z har-maty, to ja staw až tub brechaty (Rokosowska 14).

Z kijevské gub.: Zaczaly wony žyť i žyly i bohatily i med vino pyly. Po borodi teklo a w hubi ne buło. I ja tam buła i upylasia i lahla spaty; vykinuly mene z chaty, pokinuly na hnij, a moskali nabývaly pušky, probóvaly čy dobre strelaty, taj mene wklaly u pušku z hnojem; tak jak strylnuly, to moji nohy až tut stanuly (Moszyńska 97 č. 6). Podobný závěr má i jiná povídka z kij. gub.: Jak car baluvaw, to i mene pryzvaw, i ja tam bula, med wino pyla, po borodi teklo a w hubi ne buło. A ja wpyłaś, pid lavu lahla spaty, taj jak chatu stali vymitaty, to i mene znajšly, i na smytnyk kinuly, a kurka hřebla, ta jak chvostom máchnula, to ja až tut plyhnula (ib. 119 č. 14).

A я 3 того бенкету йгпов, та якось на ту хмару й задививсь —та йупав; як упав, то аж тут став; a ви просите казки,—так я оце й сказав, ні довгойі, ні короткойі: як од мене та до вас. Ще б сказав, та не вмію (Ruděenko II, 85 č. 25 poltav. gub.).

V jiné povídce z téže gub.: И я на йіх свадьбі був, мед впно пив, по бороді текло, a втротіне було, и там дали мині соломяний ціпочок, янатой ціпочок як изоперсь, то ціпок переломивсь, a я аж тут опенивсь. (Rúdčenko I. 109 č. 48.)

Nej obyčejnější ovšem je formulka, běžná jak ve velkoruských, tak i běloruských povídkách: сам пье горилку з барильця, й я при-